Адам Пейт – граундхоппер і веде подкаст про український футбол англійською. Він живе у Борисполі і говорить прекрасною англійською мовою. 10 років тому Адам приїхав в Україну з Англії, щоб викладати в міжнародній британській школі. А ще містер Пейт – футбольний фанат і граундхоппер.

Згідно класичного визначення граундхоппінг – це хобі, коли людина відвідує якомога більшу кількість стадіонів. Цей рух зародився в 1970-х роках в Англії. Згодом його підхопили німецькі фанати. Зараз колекціонування стадіонів популярне у всьому світі – і Україна тут не стала винятком. У цій справі не існує якогось універсального набору правил за якими рахують кількість відвіданих арен. Але згідно золотого стандарту граундхоппінгу – на стадіоні треба подивитися матч.

«Працюю вчителем більше 15 років, а футбольним фанатом я був завжди, – розповів Адам Tribuna.com. – Коли я став достатньо дорослим, щоб подорожувати без батьків, то об’їздив всю Велику Британію. Я завжди був десь у дорозі. Мені вдалося відчути атмосферу матчів всього королівства.

П’ять років тому я зустрів леді, яка стала моєю дружиною. Ми багато подорожували світом, а тоді Наташа сказала: «Дивись, я завжди рада побувати десь закордоном, але я б хотіли більше вивчити Україну». Я сказав, що відвезу її, куди завгодно, якщо там буде футбол. Вона без проблем погодилася. Так ми почали відвідувати різні місця в середині країни. А у 2019 році перевезли моє авто з Британії в Україну. Це зробило наші подорожі ще доступнішими.

Ми вирішили, що відвідаємо всі 24 області України. І зробили це за 20 тижнів – з липня по середину грудня 2019 року. Очевидно, що у кожному регіоні ми дивилися футбол. Луганськ зі зрозумілих причин ми не могли відвідати, тому переглянули матч «Зорі» у Запоріжжі».

Результатом подорожей стали не тільки приємні спогади, але й проект ukrfut24. З кожного міста та стадіону Адам написав звіт, виклав фото та відео. На сайті є українська та англійська версії. А на трибунах Пейт завжди розвішує англійський прапор з написом «Adam and Natasha on tour».

«Ми сиділи в ресторані під час однієї з наших мандрівок. Дружина сказала мені: «Чому ти марнуєш своє життя на вчителювання? Ти виглядаєш таким щасливим, коли робиш всі ці футбольні речі». Тоді я подумав, що міг би розповідати футбольні історії».

ТОП-5 стадіонів України від англійського граундхоппера

Стадіон «Енергія», Нова Каховка

«Одне з моїх улюблених місць в Україні для перегляду футболу – Нова Каховка в Херсонській області. Там така чудова локація стадіону біля річки. Перед матчем я класно провів час – випив пива і насолодився красивими видами. Подумав: «Ось це реально класно». А тоді відправився на гру. Футбол і атмосфера на стадіоні були такі собі, але сама арена мені дуже сподобалося. Ніколи цього не забуду».

Стадіон імені Бориса Тропанця, село Зоря Одеської області

«Дуже люблю це місце. Там ти себе почуваєш по-домашньому, адже на стадіоні збирається місцеве ком’юніті. Там всі одне одного знають, вітаються і розпитують, як справи. Дружина президента «Балкан» принесла тістечка і пригостила нас. Це був дуже хороший досвід і приємні спогади».

Стадіон «Прапор», Краматорськ

«Ця мандрівка вразила мене з різних причин. Я був там у серпні 2019 року. Ви очікуєте побачити розбите війною місто, а Краматорськ дуже добре функціонує. Головну площу повністю відбудували, там все нове, а люди дуже привітні. Нас чудово прийняли, хоча ми трохи нервували перед приїздом.

У Краматорську познайомилися з мамою і татом Степана Чубенка (16-річний воротар «Авангарда», якого бойовики вбили за проукраїнську позицію). Ці люди пройшли через жахливі випробування, вони не були зобов’язані зустрічатися з нами, але прийняли нас дуже тепло. Батько потис мені руку, ми поговорили про футбол та інші речі. А мама подарувала книжку про Степана. Ми провели дуже емоційний день у Краматорську».

Стадіон «Авангард», Луцьк

«Спілкуюся англійською, ламаною російською, а моя українська – зовсім бідна. Але так як у більшості виїздів мене супроводжує дружина, то проблем зі спілкуванням не виникає. Правда, до Луцька я поїхав сам. Перед матчем пішов у класний футбольний паб біля стадіону. Господар запросив подивитися матч «Шеффілд Юнайтед» з його друзями. Я говорив ламаною російською, а вони ламаною англійською, але ми чудово провели час.

«Авангард» – красивий стадіон. Через дорогу від арени знаходиться симпатичний парк. Словом, вийшла дуже душевна поїздка».

Стадіон «Рух», Івано-Франківськ

«Ідея полягала в тому, щоб всюди подорожувати машиною, але це було дуже важко. Дорога до Ужгорода стала справжнім челленджем, але я радий, що ми її здійснили. Взимку ми всюди їздили потягом, а до Чернівців та Херсона відправилися літаком.

Іноді вдавалося побувати на двох матчах за один вік-енд. Наприклад, у суботу поїхали машиною до Житомира на гру «Полісся». Повернулися в Київ і нічним потягом відправились до Івано-Франківська на недільний матч «Прикарпаття». Після футболу знову на потяг додому. Звісно, в понеділок потрібно було йти на роботу. Божевілля, адже ми дуже мало спали за ці два дні! І таких історій десятки.

Але воно того варте. У «Прикарпаття» – великий і вражаючий стадіон».

Бонус: стадіон «Ніка», Олександрія

А найбільш незвичний та оригінальний стадіон на думку Адама – це (сюрприз!) домашня арена «Олександрії». 

«У них ростуть великі ялинки біля поля і трибун. Це справді щось унікальне. Ми були на арені в День незалежності. Але я б хотів побувати там взимку, коли дерева покриті снігом. Думаю, це буде дуже особливе місце для перегляду матчу».

«Більше подобається, коли «Динамо» грає на стадіоні імені Лобановського, ніж на «Олімпійському»

Адам належить до тієї категорії фанатів, для яких важлива атмосфера та колорит, а не комфорт на стадіонах. Тому в його топі ви не знайдете  «Олімпійського» чи «Арени Львів».

«Вони вражаючі. Це сучасні і комфортабельні арени європейського рівня, але вони всі одинакові. Такі самі ви знайдете і в інших країнах. А от стадіон в Ужгороді – це зовсім інший досвід. Ви проходите через сад і класичну радянську арку перед тим, як потрапити на трибуни. Так, арена стара і давно потребує ремонту, але це частина історії.

Я б з великим задоволенням пішов на той «Олімпійський», який був до реконструкції, ніж на оновлений. Думаю, він був набагато атмосфернішим. Кілька разів я дивився футбол з віп-сектору «Олімпійського». Все було чудово. Але те саме ви отримаєте в Англії. А фанатам хочеться побувати не просто на футболі, а на місці, де збереглась футбольна культура. Це те, від чого ми кайфуємо. Мабуть, я виглядаю, як старий зануда. Розумію, що молоді хочуть інших речей. Їм важливий комфорт і хороші умови.

Якби я був у Львові і у мене був вибір, куди йти на матч – «Арену Львів» чи «Україну», то я б завжди обирав другий варіант. Це чудове місце. Коли ви стоїте зверху, то можете бачити весь стадіон. Те саме стосується Києва. Мені більше подобається, коли «Динамо» грає на стадіоні імені Лобановського, ніж на «Олімпійському». Але це просто я такий.

Якщо ви приїжджаєте до Києва на вихідні, то «Олімпійський» – чудове туристичне місце. Але якщо ви хочете чогось більшого і глибшого, то потрібно йти на стадіон «Динамо» імені Лобановського чи на «Оболонь-Арену».

Стадіон «Україна»

Граундхопперам важлива не стільки якість та рівень футболу, як знайомство з новою футбольною культурою. Адам вважає, що Україна має великий потенціал у цьому плані, але дуже бракує медійності та традицій. 

«Для мене граундхоппінг – це не лише про відвідування стадіонів. Це більше про те, щоб відчути атмосферу і познайомитися з місцевим ком’юніті, яке збирається разом на гру своєї команди. Люди спілкуються між собою, діти бігають навколо – ось таке я люблю найбільше.

Клуби мають об’єднувати людей навколо себе. Мова про те, щоб батьки з дитинства брали своїх дітей на стадіон і купували їм форму не «Баварії» чи «Барселони», а своєї місцевої команди. По телевізору можна дивитися матчі будь-якого гранда, але це не замінить атмосфери стадіону та живого спілкування з друзями. Там ви частина компанії, команди і всього, що відбувається у матчі.

Моя сім’я – фанати «Астон Вілли». Але у нас не було можливості подорожувати на ігри команди – це було надто дорого. Тому я почав ходити на матчі свого місцевого клубу – я міг собі це дозволити».

Планує відвідати кожен професійний футбольний клуб в Україні

Адам Пейт у Вінниці разом з Нгахою Коллінзом

Граундхоппери часто об’єднуються у клуби. В Англії існує The 92 Club. Ви станете його учасником, якщо проб’єте виїзди на всі стадіони у чотирьох вищих дивізіонах країни. Цього літа Адам планує зробити щось схоже у нас. Він спробує відвідати кожен професійний футбольний клуб в Україні.

«Плануємо побувати на стадіонах, поговорити з представниками клубів, зробити фото і відео, записати подкасти. Для мене це можливість побувати в місцях, які ще не бачив, познайомитися з місцевою фан-культурою і, звичайно, побачити ще більше стадіонів. Відчайдушно хочу відвідати – Черкаси і Кривий Ріг. Але я був би щасливий ще раз побувати у місцях, в які я вже їздив раніше. Де б я не був, всюди зустрічав приємних людей і маю про ці поїздки чудові спогади.

В Європі планую побувати на матчах ПАОКа і «Санкт-Паулі». Хочу стати частиною цієї шаленої атмосфери і культури. У мене є чашка «Санкт-Паулі», але я ніколи не був на їхньому стадіоні і не бачив, як вони грають»».

Англієць вважає, що в Україні легко займатися граундхоппінгом, якщо ви цього хочете. 

«Куди б ви не поїхали в Україні, ви всюди можете знайти футбол – від матчів УПЛ до чемпіонату області чи району. Подорожувати країною можна відносно дешево. Квитки на потяги все ще доволі доступні. Особливо, якщо ви не проти їхати третім класом (плацкарт). Нічні поїзди – це взагалі ваш великий плюс. Ви можете за ніч доїхати в будь-яке потрібне місце в Україні. У Великій Британії такого немає.

Чув жахливі історії про українські дороги. І я справді бачив погані траси. Але поступово їх ремонтують. Подорожувати машиною Україною, як не мене, дуже просто. Навіть у нічний час. Наприклад, дорога з Тернополя до Львова – прекрасна».

Адам у Запоріжжі

Під час карантину Пейт запустив подкасти про український футбол англійською мовою. Серед гостей Адама були ведучий «Трендеця» і гравець «Вереса» Дмитро Поворознюк, другий тренер «Шахтаря» Вітор Северіно. А одним з найпопулярніших випусків став подкаст присвячений матчам «Зорі» проти «Лестера» у Лізі Європи. Нещодавно вийшов подкаст про аматорські ліги України та граундхоппінг. Журналіст Sky Sports Росс Тейлор, який фанатіє від українського футболу, та інші хоппери розповіли про свої улюблені стадіони в Україні.

Українське ком’юніті хопперів має свої сторінки у соціальних мережах, а минулого року видали довідник «Стадіони України».

«Цією книгою більше цікавляться закордоном, ніж в Україні. Якщо ви запитаєте українців, де вони хочуть провести вихідні – десь у своїй країні чи поїхати закордон, то відповідь буде очевидною. Мене часто запитують, чому я не хочу мешкати у Великій Британії. Я там виріс, для мене все там знайоме і в порядку речей. А коли я приїхав в Україну, то познайомився з іншою культурою.

У Борисполі я живу в будинку. У нас достатньо землі, щоб вирощувати собі їжу. І нещодавно у нас була дискусія з дружиною. Вона сказала, що ми не будемо садити картоплю, як покоління її батьків. А я справді захопився цією ідеєю. Ніколи раніше я такого не робив. Розумію, що багато українців займаються цим кожного року і для вас тут немає нічого цікавого чи унікального. А для мене це новий досвід.

Те саме стосується футболу. Одна з причин, чому наш подкаст цікавий людям за межами України – ми пропонуємо їм щось нове. Вони не знають український футбол, а тепер отримали можливість дізнатися про нього більше», – вважає Адам. 

Tribuna.com
фото: ФК Олександрія, ukrfut24, ФК Динамо, ФК Карпати

=
Див. також:
УЄФА перевірив стадіон "Олександрії" перед груповим етапом Ліги Європи